| Моя сторя дружби з мультиваркою
Ранше мо стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я навть ячню примудрялася спалити або перетворити макарони на клейстер. Тому, коли на день народження мен подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
Перш два тижн я боялася навть увмкнути. Вона стояла на стльниц, чорна та блискуча, наче лтаюча тарлка. Але сти хотлося завжди, настав момент стини.
На блоз знайшла найпростший рецепт "Лнив голубц". Назва мене надихнула. Я завантажила в чашу фарш, капусту, рис залила все томатним соком. Активувала кнопку "Гасння" виршила не дихати.
За годину квартирою поплив такий запах, що чоловк вийшов з кмнати здивований: "Ти що, справд готуш?".
Коли я вдкрила кришку, то була вражена. Це була справжня страва! Соковита, гаряча, ствна! Ми з'ли все за пвгодини.
Тепер ми з мультиваркою - дине цле. Вона ряту мене щоразу: страви виходять деально, без мого контролю не стрля олю. Я вже вивчила характери мову таймерв режимв. хоч друз посмюються, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магя починаться саме тод, коли ти пересташ боятися спробувати. |
